Чи бувають у тварин проблеми зі щитоподібною залозою?

Щитоподібна залоза — невеликий орган, який має ключове значення для роботи всього організму. Вона регулює обмін речовин, тобто впливає на те, як організм тварини розпоряджається енергією. Утім, у ветеринарній практиці ми бачимо чіткий видовий поділ у патології цієї залози.

Коли щитоподібна залоза хворіє, у собак обмін речовин зазвичай патологічно сповільнюється, а в котів — небезпечно прискорюється. Нижче пояснюємо, наскільки по-різному ці захворювання проявляються в обох видів.

Щитоподібна залоза в собаки і кота — суттєві відмінності в патофізіології

Власники тварин часто не знають, що собаки й коти хворіють на два цілком протилежні захворювання щитоподібної залози:

• Собаки найчастіше страждають на гіпотиреоз. Їхній обмін речовин сповільнюється нижче фізіологічної норми. Причиною зазвичай є автоімунний процес (лімфоцитарний тиреоїдит), під час якого імунна система руйнує тканину залози.
• Коти (особливо в похилому віці) стикаються з гіпертиреозом. Їхній організм працює на надто високих обертах, що призводить до виснаження внутрішніх органів. В основі хвороби найчастіше лежать доброякісні розростання (аденоми), які виробляють надлишок гормонів.

Оскільки перебіг цих хвороб різний, їх діагностика та клінічна картина потребують індивідуального підходу.

Гіпотиреоз у собаки — клінічні ознаки та схильність

Гіпотиреоз розвивається повільно. Власники часто помилково сприймають його симптоми як природне старіння тварини. Насправді ж це наслідки нестачі гормонів.

Основні симптоми в собаки:

• Збільшення маси тіла, не пов’язане з раціоном: собака набирає вагу, хоча отримує ту саму порцію корму або навіть має знижений апетит.
• Непереносимість холоду: тварина шукає джерела тепла, неохоче виходить надвір у прохолодні дні.
• Зміни в поведінці (летаргія): апатія, небажання рухатися, швидка втомлюваність і слабкість м’язів.
• Характерний вираз морди: так званий «трагічний вираз обличчя» (facies tragica), спричинений слизовим набряком шкіри голови та повік.
• Дерматологічні ознаки: симетричне облисіння (часто на боках тулуба), суха й тьмяна шерсть, а також облисіння хвоста (так званий «щурячий хвіст»).

Схильні породи:

Особливу увагу профілактиці захворювань щитоподібної залози варто приділити власникам таких порід, як золотистий ретривер, лабрадор, доберман, боксер і кокер-спанієль.

Гіпертиреоз у кота — загроза для пацієнтів похилого віку

Гіпертиреоз — одне з ендокринних захворювань, які найчастіше діагностують у котів віком понад 8 років. Цей стан змушує серцево-судинну систему та нирки працювати з надмірним навантаженням, що без лікування може призвести до серйозних ускладнень.

Основні симптоми в кота:

• Поліфагія (надмірний апетит) на тлі втрати ваги: кіт їсть більше, ніж зазвичай, і попри це худне. Часто помітна атрофія м’язів уздовж хребта.
• Психомоторне збудження: зміна поведінки, неспокій, підвищена активність (зокрема вночі), інколи дратівливість чи агресія.
• Пошук прохолодних місць: коти з гіпертиреозом часто лягають на холодні поверхні (кахлі), щоб знизити температуру тіла.
• Ознаки з боку травної системи: блювання і діарея через прискорену перистальтику кишківника.
• Зміни шерстяного покриву: шерсть стає скуйовдженою, жирною і занедбаною.

Діагностика — чому загального аналізу крові недостатньо?

Стандартне профілактичне дослідження крові (загальний і біохімічний аналіз) може лише вказати на проблему, але не дає змоги поставити остаточний ендокринологічний діагноз. Щоб підтвердити захворювання, у Zviropolis ми виконуємо спеціалізований тиреоїдний профіль.

Він включає визначення ключових показників:

1. T4 (загальний тироксин): базовий скринінговий показник.
2. fT4 (вільний тироксин): чутливіший показник, на який не впливають інші системні захворювання.
3. ТТГ (тиреотропний гормон): необхідний для диференціації гіпотиреозу в собак.

Підготовка до дослідження:

Достовірність результатів залежить від правильної підготовки пацієнта. На забір крові тварину слід привести натще (мінімум 8–12 годин без їжі), щоб уникнути ліпемії (наявності жиру в сироватці), яка може спотворити показники рівня гормонів.

Лікування та прогноз

Мета терапії — відновити еутиреоз (нормальний рівень гормонів) і поліпшити якість життя пацієнта.

У собак (гіпотиреоз):

Лікування полягає в довічному прийманні синтетичного левотироксину. Ця терапія безпечна й ефективна. Після підбору правильної дози препарату клінічні ознаки зникають, а тварина повертається до нормальної форми та активності.

У котів (гіпертиреоз):

Тактика лікування складніша, її добирають індивідуально залежно від стану пацієнта. Доступні методи:

• Медикаментозна терапія: препарати, які пригнічують синтез гормонів щитоподібної залози (приймають перорально).
• Ветеринарна дієта: корми зі строго обмеженим вмістом йоду.
• Хірургічні методи: оперативне видалення ураженої частки щитоподібної залози (тиреоїдектомія) або терапія радіоактивним йодом.

У котів лікування потребує ретельного контролю показників роботи нирок.

Порушення функції щитоподібної залози, хоч і поширені, без лікування призводять до серйозних наслідків для здоров’я. Якщо ви помічаєте у свого собаки незрозуміле збільшення ваги та апатію або в старшого кота — надмірне збудження попри втрату ваги, радимо проконсультуватися з лікарем. У Zviropolis є діагностична база, яка дає змогу точно оцінити роботу ендокринної системи ваших вихованців. Рання діагностика — ключ до ефективної терапії. Звертайтеся до нас.