Блог

Якщо власники котів помічають у калі маленькі білі цятки або навіть світлі ниточки, це свідчить про те, що в кота проблема з внутрішніми паразитами.

Вони живуть у травному тракті, і найчастіше з цим стикаються коти, які виходять надвір, але й суто домашні тварини теж можуть заразитися. Є також паразити, які живуть у дихальній системі, а точніше в легенях. Власникам важливо усвідомлювати, що «глистна інвазія» може мати дуже негативні наслідки для самопочуття та здоров’я кота. 

Як кіт може заразитися внутрішніми паразитами?

І вуличні, і домашні коти можуть заразитися паразитами кількома шляхами. Пам’ятаймо, що коти, які виходять надвір, більше ризикують підхопити внутрішніх паразитів.

Шляхи зараження, зокрема:

• контакт із хворими тваринами, 
• проковтування личинок бліх (переносників гельмінтів) або калу зараженої тварини, 
• перебування в середовищі, де є яйця чи личинки паразитів (вони можуть бути на траві або навіть удома — у лотку), 
• поїдання зіпсованого, зараженого м’яса, 
• від хворої матері, яка може передати паразитів із молоком або навіть через плаценту. 

Коти можуть не лише заражатися, а й передавати гельмінтів іншим тваринам, тому якщо ця проблема з’явилася, вона, найімовірніше, стосується всіх тварин у домі. 

Які симптоми глистної інвазії в котів?

Проблема з паразитами може проявлятися по-різному: іноді їх видно в калі, але є й такі ознаки, яких «неозброєним оком» не побачиш. 

Найчастіші ознаки, за яких можна запідозрити гельмінтоз:

• відсутність апетиту 
• блювання
• діарея
• втрата ваги
• здутий живіт
• апатія або навіть надмірна сонливість 
• утруднене дихання 
• вилизування ділянки навколо ануса 

Як запобігти зараженню внутрішніми паразитами?

Найважливіше завжди — гігієна та обмеження контактів з іншими тваринами, які можуть бути хворими. Лотки потрібно регулярно чистити й дезінфікувати. Обмежте контакт із дикими тваринами. 

Регулярні аналізи калу дають змогу тримати все під контролем. Котам, які виходять надвір, таке дослідження радять робити раз на три місяці. Домашніх котів перевіряють на паразитів раз на пів року, щонайрідше раз на рік. 

Чи можуть люди заразитися від кота?

Інвазія внутрішніх паразитів — це зооноз, а отже, людина теж може заразитися! Особливу увагу цьому варто приділити, якщо в домі є діти. 

Дуже часто, виявивши гельмінтів у тварини, лікар ветеринарної медицини радить обстежитися всім членам родини. 

Що таке сепараційна тривога у собак?

Сепараційна тривога у собак — це комплекс поведінкових розладів, який проявляється сильним неспокоєм, стресом і страхом, коли власника немає поруч. Собаки — соціальні тварини: вони прив’язуються до своїх людей і мають із ними міцний емоційний зв’язок. Залишившись на самоті, вони можуть відчувати сильну тривогу та поводитися деструктивно, зокрема й щодо самих себе.

Як проявляється сепараційна тривога?

Типова поведінка тварин із цією проблемою може включати:

1. виття, гавкіт або скавуління за відсутності власника;
2. псування меблів, дверей чи інших речей у домі;
3. сечовипускання/дефекація там, де собака зазвичай цього не робить;
4. надмірне вилизування або гризіння лап чи інших частин тіла;
5. пригнічений стан і апатія, коли власника немає вдома;
6. відмова від їжі за відсутності власника;
7. собака не відходить від власника ні на крок, коли той повертається додому;
8. надмірний сон після повернення власника — наслідок постійної настороженості за його відсутності;
9. перенесення особистих речей або елементів одягу власника на свою лежанку,

У крайніх стресових ситуаціях тварини можуть поводитися небезпечно і для себе, і для оточення.

Чим може бути спричинена така поведінка? 

1. тим, що собаку неправильно привчали залишатися на самоті;
2. негативним досвідом або травматичними подіями, пов’язаними з перебуванням на самоті, наприклад грозою чи гучним ремонтом за стіною;
3. надто різкою зміною розпорядку дня або оточення собаки;
4. втратою когось із членів родини або собаки-компаньйона;
5. поганим самопочуттям собаки, наприклад через хворобу, що розвивається, або біль;
6. нещодавнім переїздом із місця, де було багато собак і шуму, у спокійне й тихе середовище;
7. незадоволеними потребами

Що робити, якщо у вашого собаки сепараційна тривога?

Якщо ви помічаєте у свого собаки описану вище поведінку, зверніться до нас. Наші фахівці допоможуть оцінити стан собаки, діагностувати сепараційну тривогу та порекомендують відповідні методи лікування і план роботи.

Що можна зробити ще до консультації з фахівцем, щоб собаці було комфортніше залишатися вдома самому?

1. привчайте поступово: крок за кроком готуйте собаку до своєї відсутності — починайте з коротких розлук і поступово їх подовжуйте. Виходячи з дому, можна розсипати для собаки дуже смачні ласощі, щоб ваш вихід почав асоціюватися в нього з чимось приємним.
2. використовуйте методи релаксації: застосовуйте техніки розслаблення, наприклад заспокійливу музику для собак. Це допоможе собаці почуватися спокійніше й безпечніше, поки вас немає. Можна також скористатися дифузором на кшталт Adaptil.
3. залишайте ввімкнене радіо або телевізор: ця порада особливо стане в пригоді, якщо ви взяли собаку з гамірного місця — такі собаки спочатку часто погано почуваються в тиші
4. дайте собаці навантаження перед виходом: перш ніж піти надовго, вигуляйте собаку і подбайте про її потреби. Пам’ятайте: п’ять хвилин нюхання втомлять її більше, ніж біганина за м’ячем.
5. іграшки та ласощі: залиште собаці різні іграшки та ласощі, які займатимуть і стимулюватимуть її, поки вас немає. Інтерактивні іграшки, дозатори ласощів або жувальні іграшки допоможуть відволікти собаку й розважити її. Обирайте лише ті іграшки та жувальні ласощі, що відповідають вікові й темпераментові вашого собаки і не розпадаються на гострі, небезпечні для нього шматки.
6. Зверніться по допомогу: якщо сепараційна тривога серйозна і впоратися з нею самотужки важко, варто проконсультуватися з фахівцем у центрі Zviropolis.

Пам’ятайте, що кожен собака інший, і метод, який не спрацював в одному випадку, може дати результат в іншому. Важливо бути терплячими й послідовними та підлаштовувати техніки під індивідуальні потреби й реакції вашого собаки. 

І наостанок найважливіше: не карайте собаку за шкоду, якої вона могла завдати за вашої відсутності. Це вияв того, як сильно вона за вами сумувала.

Чому котів потрібно щепити? 

Лікарі ветеринарної медицини одностайні: щепити треба всіх котів, навіть тих, які не виходять надвір. Деякі патогени люди можуть принести додому на одязі чи підошвах взуття, тому у Zviropolis ми приділяємо профілактиці таку велику увагу. 

Від  яких хвороб ми щепимо котів? 

Перші щеплення тварини отримують ще в дитячому віці — зазвичай саме це стає приводом для їхнього першого візиту до лікаря ветеринарної медицини. Хвороби, від яких  їх щеплять: панлейкопенія, каліцивіроз, герпесвірусна інфекція, лейкоз і сказ. Вакцини зазвичай комбіновані, а в деяких випадках бувають окремі — лише від однієї хвороби (наприклад, від сказу). 

I щеплення 

Перше щеплення роблять у віці 8 тижнів. Тоді кошеня отримує ін’єкцію від панлейкопенії, каліцивірозу та ринотрахеїту.  

II щеплення

Наступний візит для вакцинації відбувається не раніше ніж через чотири тижні після першої дози. Цього разу щеплять від тих самих хвороб  і додатково — від вірусу лейкозу котів (FeLV)

III щеплення 

У віці понад 16 тижнів попереднє щеплення повторюють. Це останнє щеплення із серії в перший рік життя.

IV щеплення

Із 2022 року на території Варшави та сусідніх повітів діє  обов’язкове щеплення котів проти сказу. Пам’ятайте, що відсутність чинного щеплення на території, де існує загроза сказу, є правопорушенням, за яке передбачено штраф.  

Щеплення від інфекційних хвороб повторюють один раз через рік після першого курсу, а далі — кожні три роки. Тоді це вже не курс із кількох доз, а одна вакцина. 

Як підготувати тварину перед кожним щепленням? 

На момент щеплення кіт має бути здоровий: підвищена температура, блювання чи інші тривожні симптоми є протипоказанням. Лікарі радять приблизно за тиждень перед кожним щепленням провести дегельмінтизацію. Дуже важливо також уникати надмірних фізичних навантажень перед візитом. 

Перед щепленням кота від лейкозу лікар має зробити тест (експрес-тест або ПЛР); якщо результат негативний, від цієї хвороби можна щепити. 

На що звернути увагу після щеплення? 

Спостерігати за твариною після ін’єкції дуже важливо, адже будь-яке щеплення несе ризик небажаних реакцій. Найвища ймовірність побічних реакцій — у перші години після щеплення. З часом вона зменшується. 

Якими можуть бути небажані реакції: 

• набряк мордочки або кінцівок
• блювання
• діарея
• втрата свідомості або порушення координації рухів 
• проблеми з диханням 
• апатія тварини 
• підвищена температура
• слинотеча 

Пам’ятайте: важливо вчасно оновлювати щеплення свого кота, щоб захистити його від небезпечних хвороб. Якщо у вас є додаткові запитання щодо календаря щеплень вашого кота, звертайтеся до лікарів Zviropolis — ми залюбки все пояснимо.