Zviropolis

Що таке ентропіон у собаки або кота?

Ентропіон — це заворот повіки всередину ока. Найчастіше проблема стосується нижньої повіки: вії та шерсть, що росте на зовнішньому боці повіки, постійно подразнюють очне яблуко. Без лікування це призводить до сльозотечі, виразок і навіть втрати зору! 

Які причини виникнення ентропіону?

Захворювання трапляється як у собак, так і в котів. Причинами ентропіону можуть бути вроджена вада (тобто тварина могла з нею народитися), породна схильність, спазм м’яза через біль, спричинений іншою офтальмологічною проблемою, а також вік і зниження еластичності шкіри морди. До порід, схильних до ентропіону, належать зокрема:

• мейн-кун, 
• перська кішка,
• британська кішка,
• ши-тцу, 
• мопс,
• французький бульдог, 
• пекінес, 
• кокер-спанієль,
• шарпей, 
• бернський зенненхунд, 
• золотистий ретривер, 
• лабрадор 

Які симптоми ентропіону?

Одними з перших помітних симптомів є почервоніння кон’юнктиви та інтенсивна сльозотеча, спричинені подразненням ока віями та шерстю. Залежно від ступеня проблеми помітно завернуту повіку. Може бути видно й виразку рогівки. Тварини можуть бути апатичними, адже ця вада болюча.

Що робити з ентропіоном у собаки чи кота?

При цій ваді застосовують хірургічну корекцію повік. Вона полягає у висіченні фрагмента шкіри нижче війкового краю. Ризик невдачі операції невеликий, але може статися так, що після загоєння рани розріз виявиться замалим, і тоді процедуру доведеться повторити. 

Пацієнти мають носити захисний комір, щоб уберегти шви та місце операції. Жодних очних крапель застосовувати не потрібно. 

Однак обов’язково слід дотримуватися дат контрольних візитів. У Zviropolis перший огляд призначають через 2–3 дні, наступний — через 10 днів після операції, щоб оцінити загоєння рани. 

Підсумок

Найважливіше — знайти причину ентропіону. Якщо через заворот повіки виникли ускладнення, спочатку треба усунути ентропіон, а вже потім лікувати спричинені ним пошкодження. Власник має пам’ятати, що тварину з цією вадою не можна допускати до розведення, а якщо вона вже мала потомство, цілком імовірно, що й у приплоду буде це захворювання.

Що таке кардіоміопатія у кота?

Кардіоміопатія — це кардіологічне захворювання, при якому в серцевому м’язі відбуваються незворотні зміни. Через хаотичне розташування м’язові клітини втрачають тонус, що погіршує їхню скоротливість та еластичність. Змінюються також їхня форма й розмір. Серце слабшає і гірше перекачує кров. Хвороба може вражати як породистих, так і безпородних котів, але є породи, схильні до цього захворювання. 

Що таке гіпертрофічна кардіоміопатія?

Цю хворобу також позначають абревіатурою HCM, і серед усіх видів кардіоміопатії вона трапляється найчастіше. Полягає вона в потовщенні стінки лівого шлуночка всередину. Наслідком є зменшення об’єму шлуночка, у ветеринарії кажуть про звуження просвіту шлуночка. Причиною може бути також збільшення лівого передсердя. 

Що таке дилатаційна кардіоміопатія?

Дилатаційна кардіоміопатія (DCM) — це ослаблення серцевого м’яза та його розширення. При ній розширюються всі передсердя і шлуночки серця. Це дуже ускладнює роботу серця та його здатність перекачувати кров. У собак ця хвороба трапляється значно частіше, ніж у котів. 

Як діагностують кардіоміопатію?

Діагностувати кардіоміопатію у кота можна за допомогою ехокардіографії. Лікар оцінює контури серця, його шлуночки та передсердя. Оцінюють також легені — і під час аускультації, і під час огляду. Щоб стовідсотково підтвердити гіпертрофічну кардіоміопатію, можна зробити аналізи крові, показники яких відображатимуть ризик розвитку хвороби. Якщо ви маєте кота породи з групи ризику, найважливіше — профілактичні візити до лікаря ветеринарної медицини та обстеження.

Які симптоми хвороб серця у котів?

До найпоширеніших симптомів, пов’язаних із серцем, належать:

• слабкість
• швидка втомлюваність
• небажання рухатися
• непритомність
• відсутність апетиту 
• блідість (помітна на кон’юнктиві або подушечках лап)
• збільшений живіт

Як лікувати кардіоміопатію у кота?

Лікування кардіоміопатії у кота полягає у прийманні препаратів, які посилюють скоротливість серцевого м’яза. Треба пам’ятати, що хвороба невиліковна, а ліками ми можемо лише сповільнити її прогресування, тому ключове значення має раннє виявлення.

Які породи схильні до кардіоміопатії?

Цікаво, що у котів порід мейн-кун і регдол ця хвороба генетична, тобто кожна особина з мутацією цього гена тією чи іншою мірою обтяжена хворобою. Тварин із цим геном не можна допускати до розведення, але й коти без нього можуть дати потомство, у якого цей ген буде наявний. Безпородні коти також можуть хворіти на це захворювання — вони не є винятком. Інші породи з групи ризику:

• норвезька лісова
• британська
• перська
• бенгальська
• сіамська
• девон-рекс
• сфінкс
• сибірська 

Підсумок:

Профілактичні обстеження — основа для того, щоб почати лікування на ранній стадії, а отже, подовжити життя улюбленця в комфорті. Якщо кіт із розплідника, варто перевірити результати обстежень батьків: на жаль, це не дає стовідсоткової гарантії, що хвороба не з’явиться, але ймовірність буде меншою. 

Метиси, або так звані безпородні коти, також можуть захворіти на кардіоміопатію, тому регулярні візити до лікаря ветеринарної медицини — основа догляду за тваринами.

Що таке переливання крові у тварин?

Так само як у медицині для людей, у ветеринарії теж практикують трансфузію крові. Увесь процес доволі схожий на переливання у людей, лише з невеликими відмінностями. Трансфузію проводять тоді, коли гематокрит, тобто відсоток еритроцитів у крові, падає значно нижче норми. У ветеринарії існує порогове значення, за якого переливання стає необхідним. 

Коли собаці чи котові потрібне переливання крові?

Рішення про переливання крові завжди ухвалює лікар, який веде пацієнта і знає його історію хвороби та актуальні результати аналізів. Переливання застосовують, наприклад, при зниженні кількості еритроцитів унаслідок кліщової чи інфекційної хвороби, після тяжкої хірургічної операції або коли через травму пошкоджено внутрішні органи. Це лише кілька прикладів ситуацій, коли може знадобитися донорська кров. 

Як часто можна переливати кров собаці чи котові?

Ключовими тут є клінічний стан пацієнта та результати його аналізів. Чітко визначеного часового обмеження немає, але слід пам’ятати, що завжди існує ризик небажаної реакції пацієнта на введену кров або препарат крові. 

Чи мають собаки й коти групи крові?

І собаки, і коти мають свої групи крові. У ветеринарії розрізняють аж 13 варіантів груп крові у собак! У котів лише 3 групи крові, але трансфузія у них пов’язана з вищим ризиком невдачі. 

Існують спеціальні банки крові, які мають у розпорядженні одиниці крові або препарати крові. Їхня доступність залежить від кількості донорів. Щоб стати донором крові, тварина має пройти відбір і відповідати певним вимогам. 

Як відбувається переливання крові у тварин?

Сама процедура схожа на переливання у людей. Спочатку потрібно знайти донора, який відповідає критеріям і може здати кров. Зазвичай це відбувається у клініках, пристосованих для забору крові, або безпосередньо в банках крові. Готову одиницю крові підключають пацієнтові так само, як крапельницю з розчинами. Тривалість трансфузії залежить від об’єму крові, який переливають. Зазвичай це кілька десятків хвилин, і весь цей час персонал клініки має безперервно спостерігати за пацієнтом. 

Підсумок

Переливання крові — великий крок уперед у ветеринарній медицині, який дає змогу рятувати тварин у тяжких станах. Завжди слід пам’ятати, що введення донорської крові пов’язане з ризиком і організм може відреагувати на неї небажано, однак часом трансфузія буває єдиним виходом із ситуації. Після процедури тварина потребує спостереження в цілодобовій клініці та контролю показників крові ще протягом кількох днів.