Що таке спленектомія? Коли потрібна така операція?

Діагноз «пухлина черевної порожнини» завжди викликає у власників тварин величезну тривогу. Видалення селезінки в собаки, яке медики називають спленектомією, — одна з найпоширеніших хірургічних операцій у таких випадках. Вона полягає в повному вирізанні ураженого органа, найчастіше через виявлення підозрілих пухлинних змін або значних механічних травм. Варто одразу наголосити на надзвичайно важливому й заспокійливому моменті: організм тварини має чудові адаптаційні здібності, тому повноцінне, комфортне й довге життя собаки без селезінки цілком можливе.

Яку функцію виконує селезінка в організмі тварини?

Селезінка — це паренхіматозний орган, розташований у лівій передній частині черевної порожнини. Вона виконує в організмі тварини кілька важливих функцій, підтримуючи насамперед кровоносну та імунну системи. Цей орган працює як своєрідне сховище крові: він вивільняє резерви еритроцитів у моменти раптової потреби, наприклад під час інтенсивного навантаження чи сильного стресу. Крім того, селезінка руйнує старі й пошкоджені еритроцити та бере активну участь в імунних процесах, виробляючи спеціалізовані захисні клітини.

Хоча ці функції важливі, селезінка не є органом, без якого неможливо вижити. Після її хірургічного видалення її завдання значною мірою беруть на себе інші органи, передусім печінка та кістковий мозок. Завдяки цьому пацієнт після успішної операції та належного періоду відновлення повертається до звичного життя.

Пухлина селезінки в собаки — найчастіше показання до операції

Наявність патологічних утворень на поверхні або всередині органа — головна причина, з якої собаці проводять спленектомію. Такі зміни найчастіше виявляють під час планових візуалізаційних обстежень або тоді, коли в пацієнта раптово з’являються клінічні симптоми.

Доброякісні зміни та злоякісні пухлини

Виявлення пухлини на селезінці не завжди означає вирок. У ветеринарній медицині розрізняють як доброякісні розростання, так і злоякісні новоутворення, і на ультразвуковому дослідженні вони часто виглядають дуже схоже.

Значна частка діагностованих змін є доброякісною. До них належать, зокрема, великі гематоми, що виникають унаслідок травм, а також доброякісні вузлові розростання. У таких випадках хірургічне видалення органа є остаточним лікуванням і повністю усуває проблему.

З іншого боку, діагностують і надзвичайно агресивні злоякісні пухлини. Найнебезпечніша з них — гемангіосаркома, у медичній літературі відома як hemangiosarcoma. Це злоякісна пухлина, що походить з ендотелію кровоносних судин, дуже швидко росте й має високу схильність до метастазування, переважно в печінку та праве передсердя серця.

Варто рішуче наголосити: ні картина УЗД, ні зовнішній вигляд пухлини під час операції не дають змоги остаточно відрізнити доброякісну зміну від злоякісної. Єдиний надійний спосіб поставити остаточний діагноз — гістопатологічне дослідження зразка, взятого одразу після операції.

Породи, схильні до захворювань селезінки

Медична статистика чітко показує, що певні групи собак значно більше схильні до розвитку патологій цього органа. Здебільшого це стосується старших тварин, у яких ризик пухлинних процесів природно зростає з віком. До групи найвищого ризику належать представники великих порід. Ветеринарні лікарі особливо часто діагностують такі захворювання у:

  • німецьких вівчарок,
  • золотистих ретриверів,
  • лабрадорів-ретриверів.

Власникам собак цих порід варто бути особливо пильними та суворо дотримуватися графіка профілактичних візуалізаційних обстежень.

Розрив пухлини селезінки — стан безпосередньої загрози для життя

Коли пухлина або гематома сягає значних розмірів, її стінки стають тонкими та надзвичайно крихкими. У такій ситуації пошкодження тканин — лише питання часу, а розрив оболонки пухлини може статися навіть під час звичайної прогулянки чи захопливої гри. Це абсолютно критичний момент. З пошкодженого органа кров блискавично виливається в черевну порожнину, спричиняючи глибокий геморагічний шок.

Власники мають знати, що розрив селезінки в собаки проявляється дуже раптово й драматично. Можна спостерігати:

  • раптову й крайню слабкість тварини,
  • порцелянову блідість слизових оболонок, помітну на яснах,
  • значно прискорене й поверхневе дихання,
  • швидке збільшення, напруження та болючість живота,
  • повну втрату свідомості у крайніх випадках.

Такий стан потребує негайного хірургічного втручання в найближчій цілодобовій ветеринарній клініці. У таких ситуаціях важлива буквально кожна хвилина.

Діагностика: як виявляють проблеми із селезінкою?

Ключ до успішного лікування — раннє виявлення проблеми. Золотий стандарт діагностики захворювань внутрішніх органів — ультразвукове дослідження черевної порожнини. УЗД дає лікареві змогу точно оцінити розмір і структуру селезінки та виявити можливі патологічні утворення в її паренхімі. Це обстеження цілком безболісне та неінвазивне для пацієнта.

Надзвичайно важливу роль відіграють і детальні аналізи крові. Розширений загальний аналіз дає змогу оцінити можливу анемію внаслідок крововтрати, а біохімічний профіль показує повну картину роботи інших органів перед запланованим наркозом. Регулярне проведення цих аналізів у межах щорічної профілактики — найкраща інвестиція у здоров’я та безпеку чотирилапого.

Як проходить спленектомія у ветеринарній клініці

З медичного погляду видалення органа — це серйозна порожнинна операція, яка потребує належної підготовки та обладнання. Процедура завжди починається зі стабілізації стану пацієнта. У невідкладних випадках, пов’язаних із масивною внутрішньою кровотечею, часто необхідне термінове переливання крові перед розрізом або вже під час самої операції.

Операцію завжди проводять під повним загальним наркозом з інтубацією, а анестезіолог постійно контролює життєві показники. Хірург робить розріз по білій лінії живота, знаходить уражений орган, а потім ретельно перев’язує численні кровоносні судини, щоб безпечно видалити всю селезінку. Варто чітко зазначити: планова операція, проведена до того, як пухлина розірветься, пов’язана з незрівнянно меншим ризиком ускладнень, ніж втручання, що рятує життя пацієнта у стані глибокого шоку.

Відновлення, або життя собаки після видалення селезінки

Післяопераційний догляд відіграє ключову роль у безпечному одужанні. Протягом перших двох тижнів після виписки з клініки найважливіше — суворо обмежити фізичну активність пацієнта на час загоєння внутрішніх і зовнішніх ран. Прогулянки мають бути дуже короткими й лише на повідку, без бігу та стрибків.

Необхідно механічно захистити післяопераційну рану від вилизування — найчастіше для цього надягають пластиковий захисний комір або спеціальну попону. Лікар також підбере відповідну домашню медикаментозну терапію, зокрема сильні знеболювальні та антибіотики для профілактики інфекції. За правильного відновлення пацієнт швидко повертає сили, а подальше життя собаки без селезінки за якістю нічим не відрізняється від життя цілком здорового чотирилапого.

Який прогноз після спленектомії в собаки?

Майбутнє пацієнта після успішної операції повністю залежить від результатів згаданого вище гістопатологічного дослідження. На цьому етапі вкрай важлива відверта оцінка ситуації лікарем. Якщо лабораторія підтвердить доброякісну зміну, прогноз просто чудовий: видалення патологічно зміненої селезінки в такому разі означає повне одужання.

Якщо ж дослідження під мікроскопом підтвердить злоякісну зміну, прогноз при пухлині селезінки в собаки стає значно обережнішим і залежить від стадії захворювання. У разі злоякісної гемангіосаркоми самого хірургічного втручання дуже рідко буває достатньо. Тоді ветеринарний онколог детально обговорює з власником можливість допоміжної хіміотерапії. Її мета — сповільнити перебіг хвороби, відтермінувати появу метастазів і забезпечити тварині якомога довше життя в доброму комфорті.

Тепловий удар у собаки: симптоми, лікування, профілактика

Чому в собаки виникає тепловий удар?

Тепловий удар — це стан перегріву організму, коли собака не може віддати надлишок тепла. Якщо власник вчасно не відреагує, такий стан може навіть загрожувати життю тварини. Найбільше ризикують молоді та старші собаки, тварини з хронічними захворюваннями, з довгою й густою шерстю,  собаки брахіцефальних порід, а також тварини з хворобами дихальної або серцево-судинної системи.

Собакам із короткою мордою віддавати тепло ще важче: через подовжене піднебіння та замалі ніздрі вони не можуть нормально набрати повітря.

На відміну від людей, собаки не мають потових залоз по всьому тілу, тому головний спосіб охолодження для них — дихання з висолопленим язиком, саме так вони позбуваються надлишку тепла.

Які перші симптоми теплового удару?

Симптоми не обов’язково з’являються всі одразу — може бути лише частина з них, і найважливіше, щоб власник швидко зреагував. Про тепловий удар кажуть, коли температура тіла тварини сягає 40,5–43 градусів.

 Типові ознаки перегріву:

  • слабкість
  • надмірно часте дихання з висолопленим язиком 
  • слинотеча
  • втрата свідомості 
  • проблеми з диханням 
  • блювання

Що робити, якщо собака перегрівся і має тепловий удар?

Якщо власник помітив у собаки описані вище симптоми, слід якнайшвидше зв’язатися з ветеринарною клінікою та попередити про приїзд. 

Собаку з ознаками теплового удару потрібно негайно перенести в прохолодніше місце та спробувати дати їй попити прохолодної, але не крижаної води. Можна змочити шерсть, щоб у такий спосіб знизити температуру тіла.

Як лікують тепловий удар у собаки?

Насамперед лікар має стабілізувати стан собаки. Подальше лікування залежатиме від стану пацієнта. Пам’ятайте: що швидше відреагує власник, то більше шансів, що собака вийде з цього стану без наслідків.

Як запобігти перегріву собаки?

Значно краще запобігти, ніж лікувати, адже тепловий удар для собак може виявитися навіть смертельним. 

Пам’ятайте, що у спекотні дні тваринам також потрібні тінь, вода та місце для відпочинку. Ні в якому разі не залишайте собаку в автомобілі: він швидко нагрівається, і вже за кілька хвилин температура в салоні може сягнути близько 45 градусів. 

Гуляти із собакою варто рано-вранці та ввечері, коли вже прохолодно. Якщо є така можливість, денну прогулянку можна скоротити або пропустити. Будь-яку фізичну активність краще планувати на вечір, щоб собаці було комфортно. 

Як підготувати собаку чи кота до наркозу?

Що таке загальний наркоз?

Загальний наркоз — це стан, у який вводять пацієнта, щоб вимкнути свідомість і відчуття болю. Простіше кажучи, ми хочемо, щоб тварина заснула й не знала, що ми навколо неї робимо.

Перед плановими втручаннями собаку чи кота потрібно належним чином підготувати до цієї процедури, щоб усе минуло безпечно й комфортно.

Операції, що рятують життя, тобто незаплановані, пов’язані з дещо вищим ризиком, але ветеринарна медицина постійно розвивається, і ми успішно проводимо й такі втручання.

Що власник має знати перед плановою операцією свого улюбленця?

Лікар ветеринарної медицини завжди має визначити, чи можна допустити тварину до операції, тому може поставити кілька запитань про пацієнта. Варто заздалегідь підготуватися до таких запитань:

  • Чи поводиться тварина як зазвичай?
  • Чи вона активна, чи їсть так, як завжди?
  • Чи приймає вона якісь ліки постійно?
  • Чи з’являлися останнім часом тривожні симптоми?

Які обстеження потрібно зробити перед наркозом?

Власник має усвідомлювати, що наркоз — це втручання в організм тварини, яке несе загрозу для життя, тому так важливо заздалегідь оцінити стан здоров’я пацієнта.

Обстеження призначають з урахуванням віку, породи та загального стану здоров’я тварини. Беруть до уваги також перенесені хвороби та інформацію про попередні операції.

Перед базовими втручаннями потрібно здати аналізи крові — загальний і біохімічний. Якщо операція складніша, пацієнт старший або має хронічні захворювання, перелік досліджуваних показників можуть розширити.

Ще одне дуже важливе дослідження — ехокардіографія. Ехо — це не що інше, як УЗД серця зі спеціальними вимірюваннями цього органа. Особливу увагу приділяють старшим тваринам і представникам порід, схильних до кардіологічних захворювань. Водночас пам’ятаймо, що безпородні собаки й коти теж можуть мати хворе серце, тому це обстеження важливе для всіх пацієнтів.

Одна з найважливіших умов — тварина має прийти на операцію натще. Обмеження не стосується води: її тварина пити може. Це надзвичайно важливо, бо препарати для наркозу можуть спричинити блювання, а тоді виникає ризик аспірації шлункового вмісту, що небезпечно для життя тварини. Ще одна причина голодної паузи — на порожній шлунок препарати діють краще, і не доводиться збільшувати їхню дозу.

Напередодні та в день операції слід уникати інтенсивних фізичних навантажень. Усі тренування, довгі прогулянки чи ігри варто перенести на інший день і спланувати так, щоб не перевантажувати організм.

Підсумок

Ми чудово розуміємо, що операції чотирилапих улюбленців — великий стрес для їхніх власників, тому намагаємося якомога зрозуміліше пояснювати наші процедури, щоб власник відчував: ми робимо все можливе, аби нашим пацієнтам завжди було комфортно. Якщо у вас є додаткові запитання щодо операції вашого собаки чи кота, сміливо телефонуйте до наших клінік! Ми тут для того, щоб відповісти на кожне з них.