Як розпізнати біль у тварини? Порадник для власників

Біль — це сигнал тривоги і природна реакція організму, проте собаки й коти за своєю природою приховують слабкість, тому рідко виявляють страждання так, щоб це було нам очевидно. Це інстинкт виживання: у природі хвора чи поранена тварина стає легкою здобиччю для хижаків. Саме тому власникам варто бути особливо уважними й помічати найменші зміни в поведінці своїх улюбленців.

Зміни в поведінці: найважливіші ознаки

Найнадійніші ознаки болю в тварин зазвичай не різкі — вони проявляються як зміни в щоденних звичках і вдачі:

• Апатія та відлюдкуватість: тварина замикається в собі, більше часу проводить у схованці (особливо це властиво котам) і уникає спілкування з домашніми чи іншими тваринами.
• Зміна активності: небажання підніматися сходами, застрибувати на меблі (дуже характерно для болю в суглобах), коротші й повільніші прогулянки або відмова від ігор.
• Зміна пози: неприродне положення тіла — згорблена спина, низька постава з підібганим хвостом або так звана поза молільника (передня частина тіла опущена, а круп піднятий), яка часто вказує на біль у животі чи підшлунковій залозі.
• Догляд за собою: надмірне вилизування, покусування чи розлизування певної ділянки тіла (наприклад, болючого суглоба) або, навпаки, повна байдужість до гігієни й занедбана шерсть.

Фізіологічні та звукові ознаки

Крім змін у поведінці, на страждання можуть указувати й фізичні та звукові сигнали:

• Реакція на дотик: агресія, гарчання, спроби вкусити або різке відсахування, коли ви торкаєтеся певного місця на тілі. Собаці чи котові може бути неприємно, коли його беруть на руки.
• Звуки: хоча це трапляється нечасто — писк, скавуління, низьке нявкання, а в котів характерне гучне нявкання від болю чи інтенсивне муркотіння (коти муркочуть і від стресу та болю, намагаючись себе заспокоїти).
• Життєві показники: прискорене (часто поверхневе) дихання, пришвидшене серцебиття. За сильного болю — розширені зіниці.
• Апетит і сон: відмова від їжі чи води. Порушення сну — часті пробудження, труднощі з пошуком зручної пози або, навпаки, надмірна сонливість і млявість.

Що робити: коли треба звертатися до клініки?

Якщо ви помітили в улюбленця будь-яку раптову або стійку зміну поведінки чи постави, яка вказує на біль, зволікати не варто: страждання сповільнює одужання й може призвести до вторинних проблем, наприклад атрофії м’язів. Готуючись до візиту в клініку, добре сфотографувати або зняти на відео неприродну поставу тварини (скажімо, кульгавість) і підготуватися до докладної розмови з лікарем: коли з’явилися перші ознаки й що їх посилює. Найголовніше правило щодо домашнього лікування: ніколи не давайте тварині людських знеболювальних (як-от ібупрофен, парацетамол чи аспірин) — вони токсичні для собак і котів і можуть спричинити смертельне ураження внутрішніх органів. Безпечно й ефективно призначити знеболення може лише лікар ветеринарної медицини.

Контроль хронічного болю та якість життя

Гострий біль (наприклад, після травми) помітити легко, а от хронічний біль, пов’язаний із запаленням суглобів, хворобами хребта чи зубів, зазвичай виявляється ледь помітно й наростає повільно. Власники часто списують його ознаки на “старіння” тварини й вважають апатію, небажання рухатися чи дратівливість природною прикметою віку. Тому такими важливими є регулярні ветеринарні огляди, особливо для тварин похилого віку, і щоденник змін у поведінці собаки чи кота. Знеболення при хронічному болі не лише позбавляє страждань — воно повертає тварині смак до життя, покращує апетит і рухливість, помітно підвищуючи комфорт і якість останніх років.