Серце вашого кота: що варто знати про хвороби серця в пухнастих друзів

Хвороби серця — серйозна тема, яка, на жаль, стосується багатьох котів незалежно від віку чи породи. Серце є ключовим органом, і від його справної роботи залежить здоров’я та життєва енергія улюбленця. Власники часто не здогадуються, скільки різних кардіологічних проблем може виникнути в кота і які ознаки мали б їх насторожити. 

Найпоширеніші хвороби серця в котів

Вік і породи з найбільшим ризиком хвороб серця

Захворіти на серце кіт може в будь-якому віці, але ризик помітно зростає ближче до середнього віку — зазвичай після п’яти років. Найбільше схильні до кардіологічних проблем мейн-куни, британські короткошерсті коти, регдоли та сфінкси: у них є генетична схильність до таких станів, як гіпертрофічна кардіоміопатія (ГКМП). У цих порід частіше трапляються спадкові порушення, що з часом послаблюють роботу серця. Проте варто пам’ятати: хоча окремі породи вразливіші, метиси й коти без родоводу теж не застраховані від хвороб серця — насамперед через нездоровий спосіб життя, ожиріння чи незбалансований раціон.

Гіпертрофічна кардіоміопатія в котів

Гіпертрофічна кардіоміопатія (ГКМП) — найпоширеніша хвороба серця в котів. Для неї характерне патологічне потовщення серцевого м’яза, через яке серце гірше виконує свою роботу. Ознаки ГКМП бувають ледь помітними: найчастіше це задишка, кашель, слабкість, втрата апетиту та небажання рухатися. На жаль, багато котів із ГКМП тривалий час не мають жодних симптомів, і саме це робить хворобу особливо небезпечною. ГКМП особливо поширена серед мейн-кунів, британських короткошерстих котів, регдолів і сфінксів, у яких генетичний ризик підвищений. Перебіг хвороби буває різним: одні коти роками живуть із непоміченими змінами в серці, тоді як в інших стан різко погіршується — аж до серцевої недостатності чи тромбоемболії.

Дилатаційна кардіоміопатія (ДКМП)

Дилатаційна кардіоміопатія (ДКМП) трапляється рідше, але це не менш серйозна форма хвороби серця: серцевий м’яз слабшає, а згодом розвивається серцева недостатність. При ДКМП порожнини серця розширюються, тобто камери збільшуються і вже не здатні ефективно перекачувати кров. Хвороба часто пов’язана з дефіцитом поживних речовин, зокрема арахідонової кислоти або таурину, тому вона частіше трапляється в котів на невідповідному раціоні. Симптоми ДКМП можуть з’явитися раптово: задишка, прискорене дихання, кашель, слабкість, а подекуди й непритомність. Оскільки на ранніх стадіях багато котів не мають жодних проявів, власникам варто бути уважними й звертатися до лікаря ветеринарної медицини, щойно вони помітять будь-які тривожні зміни в поведінці улюбленця. ДКМП найчастіше діагностують у котів середнього віку, і вона може призводити до тяжких ускладнень — серцевої недостатності чи тромбоемболії.

Вади клапанів у котів

Вади клапанів — це серйозні захворювання серця, пов’язані з порушенням роботи серцевих клапанів: їх звуженням (стенозом) або нездатністю щільно змикатися (недостатністю). Клапани відповідають за правильний напрямок руху крові через серце, тож їхня неправильна робота може призвести до порушення кровопостачання органів і до серцевої недостатності. Такі проблеми бувають як уродженими, коли кошеня народжується з дефектом, так і набутими — наприклад, унаслідок інфекції, старіння чи травми.

Вади клапанів можуть проявлятися задишкою, кашлем, слабкістю, утрудненим диханням, а також збільшенням живота через накопичення рідини. Часто такі коти стають менш енергійними й уникають фізичної активності, що легко сплутати зі звичайним старінням. Діагностика зазвичай охоплює клінічний огляд, ехокардіографію та аналізи крові. Лікування залежить від виду й тяжкості вади: воно може передбачати медикаментозну терапію, а в окремих випадках — хірургічне втручання

Інфекційний міокардит

Інфекційний міокардит — тяжке захворювання, яке можуть спричиняти найрізноманітніші збудники: віруси, бактерії або паразити. Інфекція призводить до запалення серцевого м’яза, що послаблює його та погіршує здатність перекачувати кров. Найчастіше до цього стану призводять вірус лейкозу котів (FeLV), вірус імунодефіциту котів (FIV) та паразити, зокрема Toxoplasma gondii чи Dirofilaria immitis (серцевий гельмінт).

Ознаки інфекційного міокардиту зазвичай неспецифічні: задишка, слабкість, апатія, кашель і блювання. Іноді в котів буває гарячка або прискорене серцебиття. Через розмаїття причин і проявів для встановлення діагнозу потрібне ретельне обстеження, зокрема серологічні тести, ехокардіографія та клінічна оцінка. Лікування інфекційного міокардиту здебільшого спрямоване на боротьбу з інфекцією за допомогою антибіотиків чи противірусних препаратів, а також на медикаментозну підтримку роботи серця.

Ішемічна хвороба серця

Ішемічна хвороба серця — серйозний стан, який виникає, коли емболи перекривають кровотік до серця чи прилеглих ділянок. Причини бувають різні: тромби, що утворюються в судинах, або фрагменти тканини, які відриваються й мандрують організмом. Погіршення кровотоку призводить до болю, ушкодження серцевого м’яза та кисневого голодування інших органів.

Ішемічна хвороба серця може проявлятися раптовою або поступово наростальною задишкою, слабкістю, небажанням рухатися та прискореним пульсом. Іноді в котів з’являються ознаки шоку — млявість чи холодні кінцівки. Оскільки ці симптоми легко сплутати з іншими захворюваннями, украй важлива швидка діагностика, яка зазвичай спирається на візуальні методи, як-от ехокардіографію, та додаткові лабораторні дослідження.

Лікування ішемічної хвороби серця залежить від тяжкості стану та причини емболії. Воно може передбачати призначення антикоагулянтів, знеболення й підтримку серцево-судинної системи. Іноді потрібне хірургічне втручання, щоб видалити емболи або відновити кровотік.