Хвороба Кушинга в собаки: що це, як її розпізнати і лікувати

Хвороба Кушинга, або гіперадренокортицизм, — одне з найпоширеніших ендокринних захворювань у собак. Її спричиняє надлишок кортизолу, гормону стресу, який виробляють надниркові залози. Тривало підвищений рівень кортизолу має серйозні наслідки для здоров’я собаки і може призвести до багатьох проблем. Тож уміння розпізнати симптоми й рання діагностика мають вирішальне значення: вони дають змогу вчасно призначити лікування і поліпшити якість життя тварини.

Які причини хвороби Кушинга?

Хвороба Кушинга може мати кілька причин, і саме від них залежить лікування:

• Гіпофізарна форма (найчастіша): понад 80% випадків спричиняє доброякісна пухлина гіпофіза. Вона виділяє гормон (АКТГ), який стимулює надниркові залози виробляти надмірну кількість кортизолу.
• Наднирникова форма: приблизно у 15–20% випадків хворобу спричиняє пухлина (доброякісна чи злоякісна) однієї або обох надниркових залоз. Така пухлина продукує кортизол незалежно від гіпофіза.
• Ятрогенна форма: цей тип хвороби Кушинга виникає через тривале введення собаці завеликих доз кортикостероїдних препаратів — наприклад, під час лікування алергії чи автоімунних захворювань.

Симптоми: на що звернути увагу?

Ознаки хвороби Кушинга з’являються поступово, і їх легко сплутати зі звичайними проявами старіння. Проте з часом вони стають дедалі помітнішими. Найхарактерніші з них:

• Посилена спрага і часте сечовипускання: собака п’є значно більше води, ніж зазвичай, тому частіше проситься надвір, а іноді навіть не втримує сечу.
• Підвищений апетит: собака стає ненаситною і постійно випрошує їжу.
• Зміни шерсті та шкіри: шерсть стає тонкою і тьмяною, на животі й боках може з’явитися симетричне облисіння. Шкіра тоншає і легше травмується.
• Збільшення обхвату живота: живіт обвисає і нагадує «бочечку». Це наслідок ослаблення м’язів черевної стінки та збільшення печінки.
• М’язова слабкість: собака стає апатичною, менш охоче грається, їй важко підніматися сходами чи стрибати.
• Задишка: собака може важко дихати навіть після незначного навантаження.

Діагностика хвороби Кушинга починається з візиту до лікаря ветеринарної медицини: на підставі клінічних ознак і базових досліджень, як-от загальні аналізи крові та сечі, він може запідозрити захворювання. Однак ключовими є спеціалізовані гормональні тести — зокрема тест пригнічення дексаметазоном у низькій дозі (LDDST), які дають змогу підтвердити діагноз. Додатково УЗД черевної порожнини допомагає оцінити стан надниркових залоз і виявити можливі пухлини. Лікування — тривалий процес, і його схема залежить від причини хвороби. При найпоширенішій формі, а також при наднирниковій застосовують медикаментозне лікування, завдання якого — знизити рівень кортизолу. Такі препарати собака зазвичай отримує довічно. Якщо хворобу спричинила пухлина надниркової залози, розглядають хірургічне лікування. Правильно підібрана терапія дає змогу контролювати хворобу і суттєво поліпшує якість життя собаки, даючи їй змогу нормально жити ще багато років.

Хвороба Кушинга: які породи в групі ризику?

Хвороба Кушинга може виникнути в собаки будь-якої породи, проте деякі з них схильні до неї особливо. Найчастіше її діагностують у тварин середнього та старшого віку, зазвичай від 6 років. Найвищий ризик мають такі породи, як пудель, такса, боксер, бігль, бостон-тер’єр і мальтійська болонка. Варто зауважити, що ці породи схильні до гіпофізарної форми хвороби, яка трапляється найчастіше. Рідше, але все ж хворобу Кушинга діагностують і в золотистих ретриверів, лабрадорів чи німецьких вівчарок.